на сайті української служби БіБіСі 
Ура! Рада що одержую інформацію і враження з перших рук. Свіжачок:)))
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/forum/story/2008/08/080807_khomenko_thu_ob.shtml

Поставили вчора діагноз -гострий правосторонній гайморит. Рентген. Виписали - загальний антибіотик Аугментин, в ніс - судиннозвужуючі краплі і ізофру (місцевий антибіотик), часті промивання, сиропи - Флюдітек, Сумомед, Лісобакт смоктати. Приймати 10 (!) днів. Потім - контрольний огляд. Покидайте в мене інфою і тапками з приводу лікування цього чи альтернативного з вашого досвіду. Чи потрібен місцевий антибіотик, якщо є загальний?

Історія - 
10-12 днів тому соплі прозорі і кашель відхаркуючий, температура 37.2 в середньому. Сиділи дома дня 4 до зникнення всіх симптомів, лікувались в основному домашніми методами - липа з медом, евкаліптове полоскання, еуфорбіум, на ніч - судиннозвужуючі краплі. 

Пішли до педіатра - вона послухала -подивилась, дозволила іти в садок. Під вечір в носі трохи збиралося, ми добре прочищали. Вночі трохи посопувала. 

Через 4 дні - в суботу зранку - температура 37.4, соплі, знову прозорі, головний біль, без кашлю. Під вечір - висока температура. В неділю - Соплі пожовтіли, різко піднялась температура до 38.5, дитина кричала від головного болю. Викликали швидку - гострий аденоїдіт з підозрою на гайморит. Ввечері - знову температура, гострий біль в вухах і у висках аж до носу.  В понеділок - прийом в лора, він ще сумнівався чи це гайморит. Але на знимок відправив. І маєш.  

Вчора почали приймати антибіотик. Звечора температура вже не піднімається. Місцевий антибіотик - ізофру - я не пшикаю. А може треба?

Може хтось має систематизовану інфу по гаймориту і методах лікування. Накидайте в мене, плз.  Я виявилась зовсім непідготованою ні морально, ні інформативно до такого повороту подій...

ПС Ми з середини серпня приймали підготовчий курс від Рудовської , як раз направлений на здатність протистояти нашим аденоїдним проблемам і можливим наслідкам . Не допомогло, блін...

Фух, нарешті добралась до ЖЖ. На цей сезон будо заплановано (і незаплановано) рекордну кількість подорожей. Але роботи разом з тим менше не ставало:). Відповідно в проміжки між поїздками її кількість була просто неймовірна, тому доводилось розплачуватись за любов до "переміни місць":))

Дорослі були в Італії і Іспанії. Мартуся, і частково з нею я, були в Криму і Карпатах. Але все по черзі.

Отже, почалось все ще в травні. 
Довго і глибоко омріяна (з 2002!), спланована по в деталях, яка зривалась з різних причин, поїздка до Італії нарешті відбулась! Планувала подорож власноруч, з пасивною підтримкою партнера (заздрю білою заздрістю тим парам, яким вдається планувати подорожі разом), а також рекомендаціями знайомих, які живуть в Італії. 

Отже, дати 9-19 травня вибрані були стратегічно вдало - після напливу основної маси святкуючих трудящих з СНГ і до початку піку туристичного сезону і літньої спеки. На 11 днів запланований маршрут Мілан - Венеція - Сан-Маріно - Флоренція (Тоскана) - Рим.

З путівників - Афіша по Риму і Флоренції - геніальні як на мене. Є все що треба, інфа свіжа і дуже помічна. З мистецьких - перед поїхдкою осилила монументальну Образи Італії Муратова (за що велике спасибі землячці мамі Марка з лікаря). Цікаво було читати деякі його роздуми з приводу знищення старого заради нової архітектури, на тему масового туризму, і розуміти що сучасні проблеми були такими ж актуальними і тоді, на початку 20 століття. От правда деякі споруди і і архітектурні рішення, які Муратов ввжажав жахливими, стали тепер зразками модернізму:))

Переліт був запланований таким чином, щоб прибути до Мілану, а відбути з Риму, тому прийшлось летіти через Франкфурт, а не напряму. В Люфтганзи була акція, плюс ціна була однаковою для вильоту з будь-якого міста Італії( не залежно від місця прильоту). В зв'язку з цим коментар - для любителів планувати подорожі самостійно все ж є одна надзвичайно важлива локальна (українська) ланка організації подорожі - толковий (якщо не сказати талановитий) агент з продажу авіа-квитків. Але це лише в тому випадку, якщо не вдалося знайти вдалі перельоти різним Ізі-джетами і Раян-еарами:), до яких по-любому треба добиратись авто чи традиційними авіаперевізниками.

Замовлене в Юропкарі авто забрали відразу в аеропорту. Чудовий компактний Fiat Punto на спідометрі якого не було і 10 тисяч накрутив з нами ще додаткові півтори тисячі і сподобався нам значно більше Пежо 206 такого ж самого класу. Попередньо планували маршрути тут: http://www.uk.map24.com/. Причому переїзди Венеція - Сан-Маріно і Сан-Маріно - Тоскана були заплановані регіональними дорогами, які надзвичайно мальовничі, плюс місцевий колорит, плюс вони безкоштовні:) На першому маршруті потрапили в багатокілометровий корок, вчасно зорієнтувались і об'їхали за місцевими по сільській дорозі (!). На другому - це складний маршрут з серпантинами по тосканських пагорбах трохи:) заблукали (десь так на години 2 запізнились, приблизно 70 км в сторону) в національному заповіднику, практично безлюдному. Але, Богу дякувати, добрі люди, які розуміють мову жестів і вміють малювати, знайшлись навіть в такій глушині, де ми просто не знали де знаходимось. І ще раз конкретно загубились в Римі, що називається в 3-х соснах. Їхали від готелю до офісу Європкар здати машину і замість 10 хвилин це нам зайняло всі 45 - немогли знайте поворот до підземного паркінгу під парком вілли Боргезе. Перший висновок - Рим - найзаплутаніше місто для автомобілістів, про це купа відгуків в Інтернеті. Другий висновок - у наступні подорожі тільки з навігатором - по-перше для швидкої орієнтації в містах, по-друге - для любителів регіональних доріг.

Готелі були вибрані з допомогою www.tripadviser.com, орієнтувалися на 3 зірки і середню ціну 100 - 120 є/номер/доба, в залежності від міста. В Тоскані була здійснена задумка жити на фермі на досяжній відстані від Флоренції. В результаті, дуже задоволені проживанням в Мілані, Тоскані і Сан-Маріно. Середні/змішані враження від Венеції і Риму. Це й не дивно - в цих місцях співвідношення ціна/якість невідповідне і є похідною попиту, що постійно перевищує пропозицію:). Замовляли готелі або напряму, або через www.venere.com (деколи дешевше).

А далі був вечір і день в Мілані. Місто живе, місцями гарне, але такою собі традиційною європейською красою.  Класика жанру, коротше кажучи. Що цікаво - славнозвісна Монте Наполеоне не вразила аж ніяк... Не в плані закупів, ми туди не на шопінг ходили. Або ми були там в неурочний час (будній день, перша половина дня), або я зіпсована Нью-Йоркською П'ятою Авеню, до якої ІМХО Монте м'яко кажучи не дотягує і за маштабом і за яскравістю персонажів.
Жили тут: http://en.venere.com/hotels_milan/garibaldi/hotel_lancaster.html

Ввечері вирушили в напрямку Венеції. План - 2 ночі, 2 дні. Там зупинились в Местре, містечку-передмісті Венеції на твердій землі. Причини виключно прагматичні - на авто на острів не заїдеш, і готелі в Местре значно приємніші за вартістю. На автобусі від готелю до автостанції Венеції 15-20 хв. Місто на мене справило дивне враження - ніби і повне естетичне задоволення з точки зору архітектури , мистецтва, але з точки зору наповнення міста, то було відчуття декорацій, у які після зйомок пустили маси туристів. Повноцінного життя, такого собі буденного, місцевого, спостерігати вдалось дуже мало. Одного разу, коли забрели в місцевий університет, походили по навчальному корпусу, пішли у внутрішній дворик, де студенти читали, спали, цілувались - там війнуло свіжим, автентичним. Факультет історії мистецтв - тут найгеніальніше місце в світі для вивчення саме цієї спеціальності. А вдруге - коли бродили нетуристичними стежками і набрели на місцеву енотеку,і спостерігали за цим сімейним бізнесом, як місцеві жителі приходять перехилити скляночку вина і закусити чудовими закусками, що подаються на дерев'яній дошці - куски чабати, з помідором, часником, оливковою олією, сиром і шинкою. Але впершу чергу поспілкуватись - емоційно, голосно, з жестикуляцією - от вже був рай для people-watcher (це таке чудове заняття по аналогії з bird-watching, - споглядання людей). Звичайно, на обєктивність наших враженнь у другому випадку серйозно вплинул вино, якого ми так серйозно надегустувались:)). А поза тим - місто справляє враження неживого, помираючого, взагалі в мене виникало досить багато асоціацій з такою собі спокійною смертельною агонією, яка розтягнулась на віки і з поминками, які вже влаштували біля ложа помираючого. Допускаю, що такі асоціації були навіяні давно прочитаним твором Рубіної, який здається так і називався Смерть в Венеції.

Пересувались пішки і на вапоретто (морський трамвайчик, місцевий вид громадського транспорту) на Мурано (враження повної комерціалізації чудового мистецтва склодувів) і Лідо (звичайне курорте містечко, коли немає Венеційського естивалю).
Зупинялись тут: http://www.hoteltritonevenice.com/ Готель в міру чистий, досить безликий, знаходиться навпроти ЗД і авто станції. Мене категорично не влаштувала маса дзеркал в кімнаті - стеля, стовб, частина стіни (з метою візуально збільшити крихітну кімнатку).

Знову ввечері вирушили в сторону Сан-Маріно.